Моральність проти цинізму і безвідповідальності
Сподіваюся, мої читачі розуміють, що я захищаю не режими, а розумність та моральність у цьому світі. Захищаю від галімих понтів притрушених “баронів-розбійників”, які не думають про наслідки своїх дій.
Трамп: “Куба – це прекрасний острів. Там чудова погода. Я вважаю, що матиму честь захопити Кубу. Це було б добре, велика честь. Я можу звільнити її або захопити, думаю, я можу робити з нею все, що забажаю”.
Невже це може викликати інші почуття, крім огиди?
Це ж якийсь монолог п’яного серійного ґвалтівника в лазні.
Гуманітарна катастрофа на Кубі
Особливо коли знаєш, на тлі чого він це говорить. А говорить він це на тлі тотального блекауту в країні, який викликано американськими санкціями.
Українцям не треба пояснювати, що таке блекаут.
На Кубі він виглядає ще гірше, бо через відсутність поставок нафти протягом трьох місяців чимало дизель-генераторів теж стоять пусті.
Через відсутність електроенергії та палива для генераторів у лікарнях скасовують тисячі операцій. Порушено холодовий ланцюг – вакцини та інсулін псуються.
За даними на березень, понад 16 000 онкохворих залишилися без променевої терапії, а 12 000 осіб, які потребують діалізу, перебувають під загрозою смерті через непрацююче обладнання.
Жінки народжують при світлі свічок або ліхтариків на смартфонах.
Без електрики, без належної вентиляції та з перебоями в подачі стерильної води, бо насоси теж не працюють, ризик інфекцій зростає в рази.
Лікарі вручну проводять штучну вентиляцію легенів новонароджених. Недоношених дітей у кювезах зігрівають або грілками з водою, якщо є чим нагріти, або шкіра до шкіри.
Також на Кубі 80% систем водопостачання залежать від електронасосів. Немає світла – немає води. Люди шикуються в багатокілометрові черги до рідкісних цистерн, які ще можуть пересуватися.
Прибиральні машини стоять без пального. У Гавані гори сміття гниють у спеку прямо біля житлових будинків, приваблюючи щурів і провокуючи спалахи інфекцій.
Блокада збіглася з наслідками урагану “Мелісса”, який пронісся островом наприкінці минулого року.
Без палива неможливо зібрати врожай і доставити його до міст. Магазини порожніють, а ціни на чорному ринку зросли в 10–15 разів. Державна система розподілу продуктів фактично перестала функціонувати.
Закриті двері і відсутність виходу
Ну, а найцинічніше – це те, що Трамп позбавив кубинців можливості до втечі, заклавши всі вікна та двері.
США закрили всі гуманітарні програми в’їзду та розпочали депортацію тих кубинців, хто вже встиг дістатися до Флориди.
Під тиском США Нікарагуа скасувало безвізовий режим для них.
Логіка проста. Людям буквально нікуди тікати, і це використовується як важіль, щоб довести ситуацію до соціального вибуху. Кому там є справа до тих тяжкохворих, породіль, немовлят і взагалі всіх оцих чужих жалюгідних людей.
Я знаю, що українці не мають емоційного ресурсу, щоб співчувати кубинцям. Як не мають і причин любити Кубу.
Цю ситуацію я описав лише для того, щоб краще видно було огидність його слів. Бо Куба за 100 км від Флориди, де він грає у гольфа. Марко Рубіо – син кубинських мігрантів.
Для них це все поряд. Усі ці мільйони людей страждають, можна сказати, просто за їхнім парканом.
Навіть якщо вважати саму мету справедливою – хоча де Трамп, а де справедливість – він обрав найжорстокіший спосіб її реалізації.
Тому що все має бути швидко, швидко, швидко. Треба подарувати виборцям якусь грандіозну перемогу до листопада. “Нагодувати” їх Іраном чи Кубою, якщо не вийшло дешевими продуктами.
Глобальні наслідки: від Куби до Тайваню
Судячи з усього, він хотів прилетіти до Пекіна 31 березня переможцем. Але вже хіба не вийде.
До речі, щодо Пекіну.
Венесуелу та Іран вони ще могли мовчки проковтнути. Бо у них не було до них особливих сентиментів. А Куба – це романтизований образ “Острова Свободи” часів їхньої молодості.
За останні півтора року Китай потроїв виробництво сонячної енергії на Кубі. Він жене туди тони рису. Видно, що Пекіну явно не байдуже.
Інтервенція на Кубу хіба стане останньою червоною лінією.
Але якщо логістика не дозволить йому суттєво допомогти Кубі, у них є дзеркальна відповідь – Тайвань.
Типу, якщо США вважають нормальним “звільняти” або “захоплювати” острів за 100 км від свого узбережжя, керуючись міркуваннями національної безпеки, то чому Китай не може зробити те саме з островом за 100 км від свого узбережжя?
Гадаю, якщо Трамп розпочне інтервенцію в Гавані, Сі Цзіньпін може віддати наказ щодо Тайваню в ту саму мить, розуміючи, що США не зможуть ефективно воювати на два фронти в різних півкулях.
Крім усього іншого, щоб було зрозуміло: на сьогоднішній день тайванська компанія TSMC контролює близько 70 % усього світового ринку контрактного виробництва мікросхем, а в сегменті найсучасніших процесорів (3-нм і 5-нм) ця частка сягає 92 %.
Без Тайваню такі гіганти, як NVIDIA, Apple, AMD і Qualcomm, перетворюються на компанії, що продають “креслення”. У них немає власних заводів. Якщо поставки з острова припиняться, випуск нових iPhone, відеокарт для навчання ШІ та серверних процесорів зупиниться.
А капіталізація американського технологічного сектору (близько $10 трлн) може впасти за один день.
До того ж, усі американські ракети, системи ППО Patriot, винищувачі F-35 та новітні дрони залежать від мікросхем, виготовлених на Тайвані.
Якщо Китай заблокує острів у відповідь на дії Трампа на Кубі, США не зможуть поповнювати арсенали.
Тайванські чіпи – це буквально такий собі “клей”, на якому тримається вся військова машина НАТО.
Навіть просто сучасні автомобілі – це комп’ютери на колесах. Колапс на Тайвані миттєво зупинить конвеєри General Motors і Ford.
Якщо мікросхеми стануть дефіцитом, ціна на будь-яку електроніку злетить у 5–10 разів.
Яка ймовірність, що Трамп про все це подумав, якщо для нього перекриття Ормузької протоки стало сюрпризом, а обстріли арабських монархій Іраном, за його словами, жоден експерт не міг передбачити?
Image by Judith Hasler from Pixabay