Трамп безбожно бреше, коли каже, що “це не моя війна”. Aле дещо має рацію.
Тут такий парадокс: Трамп безбожно бреше, коли каже, що “це не моя війна”, але дещо має рацію, кажучи, що війна могла б не початися, якби він був президентом.
Ну, по-перше, Трамп мав чотири роки, щоб закінчити цю війну. Я маю на увазі період 2017-2021 років.
Замість цього він спостерігав за тим, як Путін проводить глибоку структурну перебудову всієї державної машини під потреби масштабного конфлікту.
Давайте я нагадаю, що відбулося за цей час.
— Мілітаризація Криму, зокрема розгортання С-400 та “Іскандерів”. У 2016–2018 роках півострів було насичено засобами обмеження доступу (A2/AD). Це створювало такий собі “купол”, який мав би заблокувати НАТО в Чорному морі у разі чого.
— Об’єкти на кшталт “Феодосія-13” почали приводити до ладу, що
натякало на повернення тактичної ядерної зброї до Криму.
— У 2016 році було оголошено про створення трьох нових дивізій (3-ї, 144-ї та 150-ї) безпосередньо біля кордонів України. І це були не тимчасові табори, а капітальні військові містечка.
— У тому ж році було створено силову структуру чисельністю понад 300 000 осіб, підпорядковану особисто Путіну. Йдеться про “Росгвардію”. Яка мала придушити протести всередині РФ, у тилу, а також здійснювати окупаційний контроль. Оскільки армія не навчена контролювати цивільне населення.
— У березні 2018 року Путін показав мультфільми з російською “вундерваффе”: ракетами “Сармат”, “Циркон” та “Авангард”.
— Сирію використали як гігантський навчальний центр. Через Сирію прогнали майже 100% командувачів військових округів та понад 90% екіпажів бойової авіації. Удари “Калібрами” з Каспійського моря по цілях у Сирії були виразним сигналом Заходу.
Військові маневри та перевірка реакції Заходу
— Відбулися навчання “Захід-2017” та “Кавказ-2020”. Ці маневри ставали дедалі масштабнішими, відпрацьовуючи сценарії великої міждержавної війни, а не антитерористичних операцій.
— Масова видача російських паспортів на окупованих територіях створювала привід для “захисту громадян РФ” у майбутньому.
— У 2018 році відбулася “розвідка боєм” та перевірка реакції Заходу перед повномасштабним вторгненням. Йдеться про інцидент у Керченській протоці. Це був перший випадок з 2014 року, коли Збройні сили РФ напали на Збройні сили України відкрито, під своїми прапорами, а не під маскою “зелених чоловічків” чи “сепаратистів”.
— Захоплення катерів “Бердянськ”, “Нікополь” та буксира “Яни Капу” продемонструвало стратегію повного домінування в Азовському морі.
— Після Керченського інциденту Росія різко збільшила кількість кораблів берегової охорони та Чорноморського флоту в Азові. Це фактично створило плацдарм для майбутньої висадки десанту в Маріуполі та Бердянську у 2022 році.
Політична зачистка та фінансова автономізація
— У 2020 році, з отруєнням Навального та розгромом його структур, закінчилася повна стерилізація політичного простору.
— У тому самому році починається зачистка Білорусі, яку за допомогою Росії перетворено на європейську версію Північної Кореї та зручний плацдарм для походу на Київ.
— Як шалена, Росія накопичує золотовалютні резерви, створює системи “Мир” та аналога SWIFT (СПФС), що було прямою підготовкою до відключення від глобальної фінансової системи.
— У 2019 році було прийнято закон про “суверенний рунет”, що було технічною підготовкою до відключення Росії від глобальної мережі.
— Мережа Епштейна використовується для доступу до нових технологій та поширення криптовалют.
— У Конституцію РФ внесено радикальні зміни. Окрім “обнулення” термінів, поправки закріпили пріоритет російського права над міжнародним. Це розв’язало руки Кремлю для ігнорування рішень міжнародних судів.
Для розвідок і військових аналітиків все це разом вказувало на планомірну підготовку до великої війни.
Що в зв’язку з цим зробив Трамп? Пукнув у калюжу.
Навіть той десяток Джавелінів, які його змусили продати Україні республіканці зі старої гвардії, було заборонено використовувати за межами Західної України.
Ширший контекст війни та її стратегічна мета
Ну, а про те, що відбулося з його вторим пришестям, мабуть, зайвим буде нагадувати.
Загальний час, що минув з моменту 24-годинного дедлайну: приблизно 9 576 годин.
Різке зростання ударів і кількості жертв. Безпрецедентне руйнування інфраструктури.
Ви самі це все знаєте.
Але в якому сенсі війна б не почалася, якби він був президентом?
Бо вона могла б бути непотрібною. Через те, що Трамп може виявитися інструментом не лише більш руйнівним, а й більш результативним за будь-яку війну.
Хоча удар було завдано по Україні, він призначався Америці – як ліберальній демократії та лідеру вільного світу. Тій самій силі, якої Путін параноїдально боявся, що вона одного дня може його скинути, і єдиній перешкоді, яка заважала йому підкорити Європу.
Нагадаю, що всього за два місяці до вторгнення він висунув ультиматум саме США. А ще раніше – влаштував штучну “міграційну кризу” на кордонах ЄС.
Якщо достеменно відомо, ким і як була організована ця криза на порозі ЄС, невже не логічним буде припустити, що одночасна криза на американському кордоні за каденції Байдена – також його рук справа? Зрештою, тими мігрантами були переважно громадяни режимів, дружніх до Росії. Венесуела, Куба, Нікарагуа тощо.
У мене є враження, що Путін вирішив вистрілити дуплетом, щоб повернути Трампа в Білий дім. І це спрацювало. Міграційна криза + велика війна непогано спрацювали.
Тепер Трамп робить за Путіна його роботу. І непогано справляється – демонтує інституції, руйнує альянси, розтоптує всі норми та знищує права і свободи.
Ось про що насправді війна в Україні, друзі.
Путін пішов на цей божевільний, відчайдушний крок, щоб за будь-яку ціну повернути Трампа – і зруйнувати західну цивілізацію. Цивілізацію Просвітництва. Цивілізацію Права. Цивілізацію Свободи. Усе задля того, щоб занурити її у нове Середньовіччя.
Перемога України є запорукою того, що ця цивілізація збережеться, а не буде поглинена ордою нових гунів за допомогою американських мільярдерів-технофашистів та колективного Епштейна.