Джеффрі Епштейн мав явну слабкість до слов’янських жінок. У його найближчому оточенні роками перебували росіянки, білоруски, українки. Білоруска Karyna Shulyak вважалася його останньою коханкою і залишалася поруч із ним до кінця його життя. Перед смертю Епштейн перевів свої активи та маєтки, включно з островом Little St. James — місцем, яке у пресі отримало назву «pedo-island», — до спеціального трасту. Контроль над цим трастом він передав людям зі свого найближчого кола, серед яких фігурувала і Карина Шуляк.
Серед його фавориток була також ціла група росіянок. Частина з них була близькою до поплічників Путіна, могли мати зв’язки з російською розвідкою.
Щоб ці жінки могли жити в США, вільно подорожувати і залишатися поруч із ним роками, Епштейн спершу мав забезпечити їм легальний статус. Саме тут і починається історія про візи, мовні школи, притулок і навіть шлюби, укладені не стільки через кохання, скільки заради документів.
Лесбійське одруження Карини Шуляк
Сенсаційною є імміграційна історія Карини Шуляк, розповідає Bloomberg.com.
У 2013 році її студентський статус був під загрозою через порушення умов перебування. В електронному листуванні адвокати обговорювали, що відновити візу буде складно. І саме тоді з’являється фраза: «we should also talk about the marriage asap».
9 жовтня 2013 року Шуляк одружується в Нью-Йорку з громадянкою США на ім’я Jennifer. У документах Bloomberg її прізвище не розкривається. Відомо лише, що вона проживала за тією ж адресою, що й інші жінки з оточення Епштейна — 301 East 66th Street у Манхеттені.
Після шлюбу Шуляк подає документи на отримання зеленої картки як дружина громадянки США. У 2015 році отримує постійне проживання, а в 2018 році — громадянство США. Того ж року починається процес розлучення.
Імміграційні служби не визнали цей шлюб фіктивним. Проте джерела, на які посилається видання, описують його як інструмент для збереження візового статусу, а не як традиційний романтичний союз.
Зв’язок із Кімбалом Маском
Історія стає ще цікавішою, якщо врахувати соціальний контекст. За матеріалами листування, Jennifer раніше була у стосунках із Kimbal Musk, ресторатором і братом Elon Musk.
Згідно з оприлюдненими електронними листами, саме Епштейн організував знайомство між Jennifer і Кімбалом Маском. Тобто він не просто допомагав вирішувати імміграційні питання, а й активно будував соціальні мости між людьми зі свого кола та впливовими родинами.
Це показує інший рівень гри. Шлюб, віза і громадянство — це не лише питання перебування в країні. Це ще й інструмент входження до елітних мереж. Епштейн виступав посередником, який з’єднував людей, формував стосунки і одночасно забезпечував їм юридичну мобільність.
Мовні школи як стартова платформа
Ще до шлюбу використовувалася інша схема — мовні курси. У 2010 році Шуляк почала навчання в Spanish American Institute у Нью-Йорку. Такі заклади мають право видавати форму I-20, що є підставою для отримання студентської візи F-1.
Із документів видно, що оформлення цих документів координувалося. В інших листах Епштейн просив терміново видати I-20 для жінки, яка перебувала в Парижі. Також він замовляв книги для підготовки до TOEFL — обов’язкового іспиту для вступу до університетів США — і надсилав їх на свій острів або в паризьку квартиру.
Мовна школа давала перший легальний статус. Далі цей статус можна було продовжити через університет або змінити на інший тип візи.
Колумбійський університет
Наступним кроком стало зарахування Карини Шуляк до Columbia University College of Dental Medicine. У листуванні згадується, що вона переводилася як студентка з-за кордону, хоча її попередня освіта не була завершена.
У документах також видно, що Епштейн особисто звертався до знайомих із проханням допомогти з її вступом. Саме це дало підстави журналістам припускати, що зарахування могло відбутися «по блату» — через особисті зв’язки і вплив, а не виключно за стандартною академічною процедурою. Прямих доказів корупційного рішення немає, однак сам факт активного залучення Епштейна до процесу викликає питання.
Навчання в такому престижному університеті давало Шуляк стабільний студентський статус і можливість легально перебувати в США.
Водночас через попередні проблеми з візою її юристи паралельно розглядали інші варіанти легалізації. Це показує, що імміграційна стратегія була багаторівневою і не обмежувалася лише одним шляхом.
Притулок як запасний варіант
У документах згадується і подана заява на притулок. Один із юристів зазначав, що прохання про притулок суперечить логіці тимчасової студентської візи, адже означає намір залишитися назавжди через страх переслідування.
Команда Jeffrey Epstein обговорювала, який шлях обрати: тиснути на справу про притулок чи спробувати відновити студентський статус, розраховуючи на індивідуальне рішення імміграційної служби. Це свідчить про те, що одночасно тримали відкритими кілька варіантів легалізації.
Робочі візи та модельний бізнес
Окремою лінією проходять робочі візи — насамперед категорія O-1 для осіб із «видатними здібностями». Це спеціальний тип дозволу, який надається людям із міжнародним визнанням у мистецтві, спорті, науці чи бізнесі. У сфері моди цю візу часто отримують моделі, якщо можуть довести успішну кар’єру, участь у показах, контракти з відомими брендами та публікації в авторитетних медіа.
Саме ця категорія віз фігурує в документах, пов’язаних із колом Jeffrey Epstein. У матеріалах згадується модельне агентство MC2 Model Management, яке пов’язували з французьким агентом Jean-Luc Brunel. У цивільних позовах зазначалося, що через модельні контракти оформлювалися робочі візи для молодих жінок зі Східної Європи.
Сама по собі віза O-1 є законним і поширеним механізмом у модельній індустрії. Наприклад, Melania Trump отримала саме візу O-1 у 2001 році як модель із «видатними досягненнями», перш ніж згодом отримати постійне проживання та громадянство США. Тобто цей тип візи давно використовується у світі моди.
Питання в історії Епштейна полягає не в самій категорії O-1, а в контексті. У документах йдеться про те, що оформлення віз відбувалося за активної участі його юристів і через агентства, з якими він мав фінансові або особисті зв’язки. У свідченнях також згадувалося, що він гарантував фінансову підтримку агентству, яке займалося контрактами моделей.
Таким чином, робочі візи могли виконувати одразу кілька функцій: дозволяли жінкам легально перебувати в США, працювати в модельному бізнесі та залишатися в соціальній орбіті Епштейна.
Підсумок
Історія з Каріною Шуляк, мовними школами, візами O-1, притулком і шлюбами показує одну річ: це не були випадкові рішення. Епштейн системно використовував імміграційні механізми, щоб привозити слов’янських дівчат до США, легалізувати їх і тримати під своїм контролем.
Документи показують, що легальний статус і сексуальна експлуатація були пов’язані між собою. Віза дозволяла жінкам залишатися в США, але водночас робила їх залежними від того, хто цей статус організував. Шлюби, навчання, модельні контракти й знайомства з впливовими людьми були частинами однієї системи.
Петро Рибчук