Вони не просять зрадити. Вони просять «подумати інакше». Розмова із генерал СБУ Віктором Ягуном.
Передмова
Інформаційна війна рідко починається з брехні. Вона починається із сумніву. Російські спецслужби давно зрозуміли: переконувати українців любити Росію — марно. Натомість значно ефективніше навчити їх не довіряти Україні. Особливо — за кордоном, де люди відірвані від контексту, втомлені війною і шукають простих відповідей.
1. Три ролі в одній людині: як виглядає шлях втягування
У реальному житті майже ніколи не буває чіткої межі між «корисним ідіотом», ідейним русофілом і агентом. Найчастіше це одна й та сама людина — на різних етапах.
Кейс 1. «Я просто ставив незручні питання»
Українець, 40+, Західна Європа. Активний у місцевій українській громаді, допомагав біженцям у 2022 році. У 2023-му починає писати дописи: «Чому влада не пояснює, куди йдуть гроші?» «Чи не варто замислитися над компромісом?»
Спочатку — реакція емоційна. Потім — підбір співрозмовників, які «розуміють». З’являються посилання на «альтернативних експертів», цитати, які дослівно повторюють російські наративи. Людина щиро вважає себе критично мислячою.
Але її дописи починають з’являтися у проросійських Telegram-каналах та в матеріалах із формулюванням «навіть українці визнають…». На цьому етапі вона ще не агент. Але вона вже — актив.
2. «Свій серед своїх»: чому це працює краще за пропаганду
Найефективніший інструмент Росії — не російська пропаганда, а українець, який говорить «правильними словами».
Кейс 2. Патріотична риторика як прикриття
Активіст із Північної Америки. Виступає українською, цитує Шевченка, починає кожен ефір зі слів підтримки ЗСУ. Але ключові меседжі завжди однакові: «Захід нас використовує», «Війна вигідна не Україні», «Мир будь-якою ціною — це теж перемога».
Це не прямі проросійські тези. Це — зсув рамки. Людина не виправдовує Росію — вона делегітимізує опір. Саме такі фігури найохочіше використовують структури, пов’язані з ФСБ.
3. Психологічні кнопки: як Росія читає емоції діаспори
Інформаційні операції майже ніколи не будуються на ідеології. Вони будуються на особистій історії.
Ностальгія — не за СРСР, а за собою колишнім. Людині нагадують час, коли життя здавалося простішим.
Образа — персональна: «ти зробив усе, а тебе не почули».
Втома — найнебезпечніша. Втомлена людина хоче не правди, а тиші.
4. Від ретранслятора до виконавця
Кейс 3. «Мене просто попросили допомогти з контактом»
Нічого незаконного. Ніяких грошей. Але кожен крок звужує простір вибору. В якийсь момент людина вже не може сказати «я ні до чого» — бо вона частина ланцюга.
5. Соцмережі: чому алгоритм працює на ворога
Алгоритм не питає, чи правда це. Він питає: чи ти відреагував. Найбільш вірусні — образа, злість, відчуття «мене обманюють».
6. «Експерти», які з’являються звідкись
Раптові аналітики без біографії, але з впевненим тоном, часто викликають більше довіри, ніж офіційні джерела.
7. Інформаційна війна як терор без крові
Мета — не переконання, а параліч: «все складно», «ніхто не правий», «нічого не змінити».
8. Червоні прапорці для діаспори
Насторожіться, якщо Україну критикують постійно, а Росію — абстрактно або ніколи; якщо вас відокремлюють від інших українців і пропонують «таємні знання».
9. Чи можна повернути людину назад?
Іноді — так. Але лише якщо вона готова відмовитися від ролі «обраного».
10. Головне застереження
Якщо вам логічно і красиво пояснюють, чому Україна має поступитися, — зупиніться і запитайте себе: кому стане легше після цих слів?
Віктор Ягун – військовий та громадський діяч, генерал-майор запасу СБУ, заступник голови СБУ з березня 2014 року по червень 2015 року, директор Агентства з реформування сектору безпеки, експерт з питань національної безпеки…
Народився 5 серпня 1970 року у місті Телєнєшть, Республіки Молдова. Учасник Студентської революції на граніті та Революції Гідності. Був членом Студентського братства Львова (травень 1989 року) та Української Ґельсьнської спілки (грудень 1989 року). Член Спілки Української молоді в Україні…
З перших днів російської агресії 2014 року займався організацією контррозвідувальних та оборонних заходів на сході України.
З березня 2014 року по червень 2015 року – заступник голови Служби безпеки України (з питань контррозвідувальної діяльності). Відігравав помітну роль у реформуванні СБУ в період активних бойових дій, координував роботу підрозділів у зоні АТО.
Після звільнення з діючої військової служби — експерт і аналітик з питань національної безпеки, бере участь у публічних дискусіях із питань безпеки, оборони, гібридних загроз і реформування сектору розвідки. Засновників громадської ініціативи — Агенції реформування сектору безпеки.
Активно співпрацює з українськими та європейськими медіа, публікується як коментатор і колумніст у виданнях Times of Ukraine, Defence Express, Європейська правда, Luxemburger Wort та інших.
З генералом Віктором Ягуном розмовляв Петро Рибчук