Цей текст є довільним переказом українською мовою колонки Шахнози Міхбоєвої, опублікованої в USA Today у січні 2026 року. В оригіналі авторка розповідає історію своєї родини, яка легально прибула до США за гуманітарною програмою для біженців з України, але зіткнулася з жорсткими та, на її думку, несправедливими діями американської імміграційної системи. Нижче подано адаптований виклад для українського читача зі збереженням фактів, хронології та авторської позиції.
Втеча від війни
Коли у лютому 2022 року Росія розпочала повномасштабну війну проти України, родина Шахнози Міхбоєвої втратила все майже миттєво. Ринок, де вона з чоловіком працювала, був зруйнований. Діти не могли нормально навчатися, а постійні вибухи стали частиною щоденного життя.
Найважчим ударом став психологічний стан середнього сина: у перші дні війни він пережив сильний шок і перестав говорити. Лише з часом, уже після втечі, хлопчик почав поступово відновлюватися.
Рішення залишити Україну не було вибором. Це була єдина можливість захистити дітей і дати їм шанс на життя без постійного страху.
Легальний шлях до США
У 2023 році родина прибула до Сполучених Штатів легально — за програмою гуманітарного спонсорства Uniting for Ukraine. Американська сім’я з Куперстауна, штат Нью-Йорк, оформила всі необхідні документи, прийняла українців у себе на фермі та поставилася до них як до рідних.
Згодом родина переїхала до міста Аврора, штат Іллінойс, де проживає багато вихідців із пострадянських країн. Вони отримали номери соціального страхування, дозволи на роботу й почали будувати нове життя.
У 2025 році Шахноза подала документи на повторний гуманітарний пароль (re-parole), а також — заяву на надання притулку для всієї родини.
Повернення до нормального життя
Шахноза влаштувалася на роботу в Walmart, її чоловік Ілхом Мурадов працював водієм Uber. Усі троє синів навчалися в школі. Старший, учень 12 класу, вже подав документи до коледжу й мріє стати ендокринологом. Молодші добре вчаться та мають друзів.
Здавалося, родина нарешті знайшла стабільність і безпеку, яких так бракувало під час війни.
Арешт без пояснень
Усе обірвалося 18 жовтня. Того ранку Ілхом Мурадов виїжджав із громадської парковки неподалік аеропорту Чикаго О’Гара, коли його зупинили офіцери.
Він одразу показав усі документи, включно з підтвердженням поданої заявки на повторний гуманітарний пароль та участі в активній справі про надання притулку. Офіцери перевірили інформацію в системі — і все одно заарештували його на місці. Без ордера і без пояснення причин.
У чоловіка не було кримінального минулого. Родина не порушувала міграційних правил. Вони приїхали до США на запрошення американського уряду.
Ізолятори та перевезення
Спочатку Ілхома відправили до ізолятора в Міннесоті. За словами родини, умови там були важкими, а вода з-під крана мала жовтий колір. Дружина змушена була надсилати йому гроші, щоб він міг купувати бутильовану воду.
11 грудня його перевели до іншого закладу. Родина кілька днів не знала, де він перебуває. Лише 19 грудня Ілхом зміг зателефонувати з центру утримання в Ель-Пасо, штат Техас. Різдво він провів у камері.
Під час численних перевезень він втратив особисті речі — телефон, гаманець, документи, банківські картки та обручку. Узимку його перевозили лише в футболці та джинсах.
Родина розлучена системою
Шахноза залишилася з дітьми на одному доході, ледве покриваючи оренду й щоденні витрати. Процес повторного гуманітарного пароля просувався: всю родину викликали на біометрію. Але батько не зміг з’явитися — він перебував під вартою.
Для дітей це стало важким ударом. Вони ніколи раніше не були розлучені з батьком навіть на один день. Страх і невизначеність знову стали частиною їхнього життя — уже далеко від фронту.
«Ми прийшли легально»
Авторка наголошує: її родина виконала всі правила. Вони скористалися програмою, створеною урядом США, працювали, платили податки та інтегрувалися в суспільство.
Вона визнає важливість законів, але не вірить, що американське суспільство хотіло такого результату — розлучення родин, які втекли від війни й були офіційно запрошені до країни.
Родина тікала від війни, щоб захистити дітей. Тепер вони знову живуть у страху — і просять лише про одне: бути разом.