Федеральний уряд США розпочинає активне застосування норми імміграційного законодавства, яка роками фактично не виконувалася. Йдеться про фінансову відповідальність спонсорів іммігрантів за використання державних соціальних програм. За оцінками аналітиків, це може принести бюджету від 25 до 40 мільярдів доларів на рік.
HHS нагадує про зобов’язання спонсорів
Заступник міністра охорони здоров’я та соціальних служб США (HHS) Джим О’Нілл цього тижня направив листи спонсорам іммігрантів із вимогою відшкодувати кошти, витрачені державою на соціальні виплати для осіб, яких вони спонсорували.
Мова йде про спонсорів, які підписали Affidavit of Support (форма I-864) — юридично обов’язковий документ, що є умовою імміграції родичів до США. Цей документ зобов’язує спонсора фінансово підтримувати іммігранта та повернути державі кошти, якщо той користується соціальними програмами.
За словами О’Нілла, закон існує давно, однак попередня адміністрація його фактично не забезпечувала, перекладаючи витрати на платників податків.
Які програми підпадають під відшкодування
Зазвичай ідеться про такі федеральні програми:
- Medicaid
- SNAP (продовольча допомога)
- TANF
- SSI
- CHIP
Агентства мають право вимагати повернення коштів безпосередньо від спонсора, а у разі відмови — звертатися до суду з вимогою компенсації боргу, витрат і юридичних зборів.
Масштаб можливих стягнень
За даними Центру імміграційних досліджень (CIS), Інституту Като та Американського інституту підприємництва (AEI), у США нині перебуває 6–8 мільйонів спонсорованих іммігрантів, щодо яких зобов’язання спонсорів залишаються чинними.
Фінансова відповідальність триває в середньому 7–10 років — до моменту отримання громадянства, накопичення 40 кварталів офіційної роботи або іншого припинення статусу.
Середні щорічні витрати держави на одного такого іммігранта становлять 3–5 тисяч доларів, з урахуванням реальних рівнів користування програмами. У результаті загальна сума потенційних відшкодувань оцінюється приблизно у 28 мільярдів доларів, із можливим зростанням до 40 мільярдів.
Важливо, що ці розрахунки не включають допомогу дітям, народженим у США, оскільки спонсорська відповідальність поширюється лише на самого іммігранта.
Кінець практики «за рахунок платників податків»
Представники HHS наголошують: мета нового підходу — забезпечити виконання приватних фінансових зобов’язань, а не покладати їх на американських платників податків.
Цей механізм прямо передбачений федеральним законодавством ще з часу реформи соціального забезпечення 1996 року, але лише тепер починає застосовуватися системно.
Для багатьох сімей у діаспорі це сигнал уважно переглянути свої зобов’язання як спонсорів та розуміти довгострокові юридичні наслідки імміграційних рішень.
Петро Рибчук, Закордонна Газета