1. По США пройшла чергова хвиля протестів проти влади.
У 2500 населених пунктах по всій країні. На вулиці вийшли більше 7 мільйонів людей. В великих містах були забиті центральні площі не гірше Майдану. Хоча найбільш серйозно треба сприймати десятки тисяч людей в менших містах.
2. Вдало вибрали гасло: “Ні королям!”
Республіканці, як і власне США, історично, були проти вседозволеності влади. Починаючи від “чаювання” в бухті Бостона, до Війни за Незалежність. Вся історія США побудована на обмеженні влади влади. І ось коли, нарешті, країна відкараскалася від британського короля, мовляв, тут вимальовується свій “цар”.
3. Сам же “цар” потролив ці протести.
Виставив згенероване ШІ відео, де він, в короні, на винищувачі, летить над протестувальниками і поливає їх лайном.
4. Всі задоволені:
Ті, хто проти диктатури нової влади – масовими протестами. Ті, хто за диктатуру нової влади – нехтуванням і вульгарним зневажанням протестів.
5. Вульгарність стала нормою нової влади.
Президент і його оточення вже давно вживають обзивання, відверте зневажання, і навіть самі еталонні матюки в офіційних виступах і дописах. Навіть дєвочка-калакольчік прес-секретарка Білого Дому почала вульгарити. Приміром, на запитання, “Хто запропонував Будапешт для зустрічі президентів?”, вона відповіла “Йо мама”. Що в українському контексті означає приблизно “Твоя мама, коли була піді мною”.
6. Примітно, що влада все ж працює в правовому полі.
Президент був чесно вибраний більшістю і все, що він робить, як виявляється, законно. Багато хто з подивом питає “А що, так можна було?!!!” Виявляється, що так. Виявляється, що багато резонних практик і обмежень існували через традицію, а не припис закону. Приміром, відкриття податкових декларацій президентів – традиція, а не закон. Хто б подумав.
Або тарифи на імпорт. Всі думали, що це прерогатива виключно Конгресу. Виявилося, є дірки в законах, які дозволяють Президенту одноосібно накладати тарифи. Або звільнення директорів різних служб, відомств, контролюючих органів. Вважалося, що вони є “незалежними”, призначаються на термін 7 років, і не змінюються при зміні влади. Виявилося – традиція. Президент має право звільняти. Часом треба згода Конгресу, але якщо в тебе там більшість – короч, як в Україні.
Тобто, з одного боку, все ОК з США. В Україні люди вийшли на вулицю лише після кричущих підрахуювань.
В США – люди на вулицях з перших ознак, що щось не так. Ба більше, в США люди активно організовуються під вибори і планують відстоювати свої права демократичним шляхом (в який все ще вірять, і це добре).
З іншого, політика перейшла в формат стєнка-на-стєнку. З обливанням лайном не метафорично, а буквально. У всякому випадку в офіційних каналах влади.
PS
Хто готовий хапатися за голову, нагадаю, що в Україні розкол на табори вже 10+ років і якось справляється країна. Від вульгарних донєцких, які всю країну нагинали як законодавчо, так і понятійно, до зелеботів проти порохоботів, і т.д. Недобра тенденція, але країна тримається. Побачимо, як піде в США.
Vasyl Taras, Professor at University Of North Carolina-Greensboro